Тоді прикликав Соломон старшин Ізраїлевих і всіх старшин колін, старшин поколінь синів Ізраїля, до царя Соломона у Єрусалим, аби принести Ковчега Заповіту Господнього з міста Давидового, себто з Сіону.
А цар Соломон, і з ним вся громада Ізраїлева, котра зібралася до нього, йшли перед Ковчегом, приносячи пожертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо підрахувати і визначити, за численністю їхньою.
У Ковчегові нічого не було, окрім двох кам’яних скрижалів, котрі поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав заповіта з синами Ізраїля, по виході їхньому із єгипетської землі.
Із того дня, як Я вивів народ Мій, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав міста в жодному коліні Ізраїлевому, щоб споруджений був дім, в котрому перебувало б ймення Моє; і вибрав Давида, щоб йому бути над народом Моїм Ізраїлем.
І дотримався Господь слова Свого, котре вирік. Я став на місце батька мого Давида і сів на троні Ізраїлевім, як сказав Господь, і спорудив храм йменню Господа, Бога Ізраїлевого.
І сказав: Господе, Боже Ізраїлів! Немає подібного до Тебе Бога на небесах угорі, і на землі внизу; Ти бережеш заповіта і милість до служників Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм.
І нині, Господе, Боже Ізраїлів, виконай служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: Не припиниться у тебе переді Мною той, що сидітиме на троні ізраїльському, якщо сини твої будуть триматися шляху свого, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною.
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм оцей удень і вночі, на оце місце, про яке Ти сказав: Моє ім’я буде там; почуй молитву, якою буде молитися служник Твій на місці цьому.
Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; зачуй на місці замешкання Твого на небесах, зачуй й помилуй.
Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він присягнувся, і для присяги прийдуть перед жертовника Твого, в оцей храм.
Тоді почуй з неба і зверши суд над служниками Твоїми, висунь звинувачення перед винним, поклавши вчинок на голову його, і виправдай безневинного, давши йому за правдою його.
Коли народ Твій Ізраїль буде уражений супротивником за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповідуватимуть ймення Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,
Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці оцім, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, бо Ти упокорив їх,
Тоді почуй з неба, і прости гріха служників Твоїх і народу Твого Ізраїля, підказавши їм добрий шлях, котрим рухатися; і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.
Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде спопеляючий вітер, іржовина, сарана, хробак, чи супротивник буде притісняти його на землі його, чи буде якесь лихо, якісь хворощі;
При всякій молитві, при всякім проханні, яке буде від якого-небудь чоловіка в усьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують лихо в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,
Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і помилуй; вчини і дай кожному за стежками його, як Ти побачиш серце його, тому що Ти один відаєш серце усіх синів людських;
Почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде закликати Тебе чужоземець, щоб усі народи землі знали ймення Твоє, щоб страхалися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що йменням Твоїм називається храм цей, котрого я збудував.
Коли вийде народ Твій на війну супроти ворога свого шляхом, котрим Ти пошлеш його, і буде молитися Господові, обернувшись до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,
Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає людини, котра не згрішила б, – і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогам, і ті, що вчинять їх бранцями, відведуть їх до ворожого краю далекого чи близького;
І коли вони в краю, в котрім будуть у полоні, отямляться в собі, і звернуться, і будуть благати Тебе у ворожому краю тих, хто вчинив їх бранцями, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили;
І коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю ворогів, котрі зробили їх бранцями їхніми, і будуть молитися Тобі, обернувшися до землі своєї, котру Ти дав батькам їхнім, до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму;
І прости народові Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, котрі він учинив перед Тобою, і виклич співчуття до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милосердними до них.
Бо Ти відділив їх Собі бути спадком Твоїм із усіх народів землі, як Ти мовив через Мойсея, служника Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господе!
Благословенний Господь, Котрий дав спокій народові Своєму Ізраїлеві, як обіцяв! Не лишилося несправдженим жодного слова із усіх добрих слів Його, котрі Він сказав через служника Свого Мойсея.
Нахиляючи до Себе серце наше, щоб ми ходили всіма стежками Його і пильнували заповіді Його, і настанови Його, і закони Його, котрі Він заповідав батькам нашим.
І нехай будуть слова ці, котрими я молився перед Господом, близькі до Господа, Бога нашого, день і ніч, щоб Він чинив, що необхідне для служника Свого, і що необхідне для народу Свого Ізраїля кожного дня;
І приніс Соломон у мирну пожертву, котру приніс він Господові, – двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної скотини. Так висвятив храм Господові цар і всі сини Ізраїля.
Того ж таки дня, освятив цар середню частину двору, котрий перед храмом Господнім, звершивши там усеспалення і хлібне приношення, і підніс також лій мирних пожертв, тому що мідний жертовник, котрий перед Господом, був замалим для уміщення всеспалення і хлібного приношення і лою мирних пожертв.
І вчинив Соломон цього часу свято, і увесь Ізраїль із ним – велике зібрання, яке зійшлося од Хамату аж до Єгипетського потоку, перед лицем Господа, Бога нашого; – сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.
А восьмого дня Соломон відпустив народ. І благословили царя, і пішли в шатра свої, радіючи і звеселюючись за все добре, що вчинив Господь служникові Своєму Давидові і народові Своєму Ізраїлеві.