|
| 1 |
|
| Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? |
|
| 2 |
|
| Межі пересувають, крадуть стада і пасуть у себе. |
|
| 3 |
|
| У сиріт забирають віслюка, у вдови беруть у заставу вола. |
|
| 4 |
|
| Нужденних зіштовхують з дороги, всі бідні краю вимушені ховатися. |
|
| 5 |
|
| Ось вони, мов дикі віслюки в пустелі, виходять на справу свою, підводячись рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх. |
|
| 6 |
|
| Жнуть вони в полі чужому, і збирають виноград у нечестивця. |
|
| 7 |
|
| Оголених примушують ночувати без даху і тих, що без одежі, у холоднечу; |
|
| 8 |
|
| Мокнуть від гірських дощів, і, не маючи сховку, припадають до скелі. |
|
| 9 |
|
| Відривають від сосків сироту і з убогого беруть заклад; |
|
| 10 |
|
| Примушують його ходити голим, без одежі, і в голодних відбирають колоски; |
|
| 11 |
|
| У стінах своїх роблять олію оливкову, топчуть у чавилах, і спраглі! |
|
| 12 |
|
| У місті люди стогнуть, і душа тих, кого вбивають, волає, і Бог не забороняє того. |
|
| 13 |
|
| Це ті, що бунтують супроти світла, не відають шляхів Його, і не ходять стежками Його. |
|
| 14 |
|
| Із досвітком підводиться убивник, умертвляє бідного і убогого, а вночі буває злодієм. |
|
| 15 |
|
| І око перелюбника наджидає сутінків, кажучи: Нічиє око не побачить мене, – і затуляє обличчя. |
|
| 16 |
|
| У темряві підкопуються під оселі, котрі вдень вони завважили для себе, вони і не відають світла. |
|
| 17 |
|
| Тому що для них ранок – смертна тінь, бо вони знайомі з жахами смертної тіні. |
|
| 18 |
|
| Легкий такий-от на поверхні води; проклята частка його на землі, і не дивиться він на шлях садів виноградних. |
|
| 19 |
|
| Посуха і спекота поглинають снігову воду; так пекло – грішників. |
|
| 20 |
|
| Нехай забуде його лоно матері, нехай смакує ним черва; нехай не залишиться про нього пам’ять; як дерево, зламається злочинець, |
|
| 21 |
|
| Котрий пригнічує бездітну, що не народжувала, а вдові не чинить добра. |
|
| 22 |
|
| Він і міцних тягне своєю силою; він підводиться, і ніхто не певен за своє життя. |
|
| 23 |
|
| А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. |
|
| 24 |
|
| Трохи піднеслися, – і ось, немає їх; падають і помирають, як і всі, і, як вершечки колосків, зрізуються. |
|
| 25 |
|
| Якщо це не так, хто звинуватить мене за брехню і на ніщо перетворить мовлене мною? |
|
|
|
|