|
| 1 |
|
| По цьому Йов розтулив уста і почав проклинати день, коли народився. |
|
| 2 |
|
| Відповідь Йова була така: |
|
| 3 |
|
| «Якби той день, коли на світ я народився, та в небуття пішов! Якби пощезла ніч, коли сказали: „Зачалось хлоп’я!” |
|
| 4 |
|
| Якби той день лишився чорним! Нехай би Бог на небесах забув його, нехай світанок би на нього не зійшов! |
|
| 5 |
|
| Нехай би темрява і морок смерті день той затулили, нехай би хмари клубочились і застлали день, хай би затемнення на день мого народження упало. |
|
| 6 |
|
| Нехай би ніч зачаття морок проковтнув, щоби не числилась вона у році, нехай би випала із обрахунку місяця вона. |
|
| 7 |
|
| О, як би я хотів, щоб ніч безплідною була, щоби не чуть було щасливих згуків! |
|
| 8 |
|
| Волав би я, щоб ті, хто збудить Левіафана, хто проклинає день, ту ніч зачарував би. |
|
| 9 |
|
| Бажав би я, щоби зірки нічні лишились чорні. Хотів би, щоби ніч бажала світла, та не побачила його, хотів би я, щоб не побачила вона світанку. |
|
| 10 |
|
| Але ж та ніч не зачинила двері в материнське лоно, не заховала горе від моїх очей. |
|
| 11 |
|
| Чому не народивсь я мертвим, чому я дихання останнє не згубив, з утроби появившись? |
|
| 12 |
|
| Чому коліна материнські мене зустріли, чому кипіли перса молоком для мене? |
|
| 13 |
|
| Інакше б я уже лежав спокійно, я спав би, мав би я спочинок |
|
| 14 |
|
| з земними радниками і царями, що відбудовували свої попелища. |
|
| 15 |
|
| Чи з тими управителями, що в золоті купались, свої будинки сріблом обставляли. |
|
| 16 |
|
| Чому я недоношеним не став, чом не похований, як ті малі, що світла дня ніколи не спізнали? |
|
| 17 |
|
| Там і злочинці перестали б турбувати, там і натомлені спочинок знайдуть. |
|
| 18 |
|
| Ув’язненим там нічого боятись, не чути спонукань наглядача. |
|
| 19 |
|
| Там не існує ні великих, ні малих, не має там господаря, слуги. |
|
| 20 |
|
| Навіщо страднику те світло дня, життя нащо тому, хто повсякчас страждає, |
|
| 21 |
|
| хто смерті прагне, а її немає, хто смерті прагне більше, ніж скарбів? |
|
| 22 |
|
| Були б веселими ті люди, безсумнівно, співали б, тішачись, що вже знайшли могилу. |
|
| 23 |
|
| Навіщо світло дня тому, чий шлях життєвий схований, кого Бог мурами огородив? |
|
| 24 |
|
| Стражданнями живу я більше, ніж хлібом повсякденним, ридання рветься і кипить, немов вода. |
|
| 25 |
|
| Бо те, чого боявсь, уже звалилося на мене, чого страшився, те уже настало. |
|
| 26 |
|
| Я втратив спокій, втихомирення не знаю, не відпочив я, бо прийшла біда». |
|
|
|
|