|
| 1 |
|
| «Позви! Поклич! Чи хтось озветься? До кого із святих звернешся ти? |
|
| 2 |
|
| Бо гнів вбиває недалекого, а заздрощі вкорочують життя дурному. |
|
| 3 |
|
| Я бачив дурника, який пустив коріння, та раптом він помер. |
|
| 4 |
|
| Його синам навряд хто допоможе, при брамі їх побито, і не врятує їх ніхто. |
|
| 5 |
|
| Що в дурня уродило, те поїсть голодний, весь урожай до бур’янів збере, і ненажерні нахаби вчепляться у спадщину його. |
|
| 6 |
|
| Бо горе не підніметься із куряви, страждання не росте з землі. |
|
| 7 |
|
| Людина народилася для лиха, самісінько як іскри від багаття відлітають! |
|
| 8 |
|
| Та я шукаю Бога, на Божий розсуд віддаю я свою справу. |
|
| 9 |
|
| Бо Він — творець великих справ, безмежних, незбагненних див, яких не осягнути нам. |
|
| 10 |
|
| Це він рясним дощем лице землі вмиває, дає полям напитись досхочу. |
|
| 11 |
|
| Це він підносить тих, хто є внизу, безпеку гарантує тим, хто в горі. |
|
| 12 |
|
| Це він руйнує замисли лукавих і не дає підступним намірам здійснитись. |
|
| 13 |
|
| Він спіймає мудрагелів на нечесних планах і вщент зруйнує замисли лихі. |
|
| 14 |
|
| Ясного дня вони побачать морок, у полудень, мов уночі, навпомацки підуть. |
|
| 15 |
|
| Та Бог рятує бідака від брехні злостивця, і від його жорстоких рук. |
|
| 16 |
|
| І виростає надія у нужденного, несправедливість замикає свої уста. |
|
| 17 |
|
| Тож є благословенною людина, яку сам Бог повчає, що настанови Всемогутнього не відкидає. |
|
| 18 |
|
| Бо Він і біль завдасть, а потім перев’яже рани, рука Його поранить, і вона ж зцілить. |
|
| 19 |
|
| Він від шести негод тебе врятує, тебе і сьоме лихо не підкосить. |
|
| 20 |
|
| В голодну днину викупить у смерті, в кривавій бійці меч відхилить вбік. |
|
| 21 |
|
| Він захистить тебе від поговору, як прийде лихо, Він допоможе нічого боятись. |
|
| 22 |
|
| Ти насміхатимешся з голоду й руїни, і хижих звірів ти боятися не будеш. |
|
| 23 |
|
| Каміння в полі із тобою буде в згоді, і дикі звірі лащитися будуть. |
|
| 24 |
|
| Ти знатимеш, що дім твій у безпеці, прийдеш до стада, а там усе на місці. |
|
| 25 |
|
| Ти знатимеш: численним рід твій буде, нащадків буде, як стеблин у полі. |
|
| 26 |
|
| Ти проживеш щасливе і повне життя до кінця, мов повне колосся, зібране вчасно. |
|
| 27 |
|
| Таке ми з’ясували, тож послухай, щоб самому знати». |
|
|
|
|