|
| 1 |
|
| Тоді сказав Білдат із Шуа: |
|
| 2 |
|
| «Як довго будеш нісенітниці верзти? Слова твої, мов дужий вітер, пролітають. |
|
| 3 |
|
| Чи Бог на справедливість нападає, чи Всемогутній хоч у чомусь неправий? |
|
| 4 |
|
| Якщо сини твої грішили перед Богом, то їх не залишив Він в руках у беззаконня, та змусив їх сплатить за всі гріхи. |
|
| 5 |
|
| Якщо ти, Йове, будеш прагнути Бога і прощення у Всемогутнього попросиш. |
|
| 6 |
|
| Якщо ти чистоти й чеснот своїх не зрікся, то Бог зглянеться, прийде тобі на поміч. Поверне дім тобі, як і належить. |
|
| 7 |
|
| Хоча початок твій був дріб’язковий, зате майбутнє матимеш заможне. |
|
| 8 |
|
| Лишень звернись до поколінь минулих, повчись, як можеш, в їхніх предків. |
|
| 9 |
|
| Бо ми явились в світ недавно, пізнати Його не встигли; дні наші на землі, мов тінь. |
|
| 10 |
|
| Хіба з тобою предки не говорять? Хіба не діляться знанням, що в серці зрозуміли? |
|
| 11 |
|
| Хіба росте папірус без болота, чи очерет буяє без води? |
|
| 12 |
|
| Життя у них коротке, бо не встигли ще як слід зазеленіти, як уже зів’яли, нікому не потрібні. |
|
| 13 |
|
| Таке трапляється із тими, хто про Бога забуває, безбожника не збудуться надії. |
|
| 14 |
|
| Його упевненість, мов павутиння восени, покластись ні на кого він не може. |
|
| 15 |
|
| Якщо зіпреться він на павутиння, то не встоїть; хай хоч учепиться, а підвестися вже не зможе. |
|
| 16 |
|
| Він, мов рослина, на осонні розкидає крону, |
|
| 17 |
|
| чіпляючись і оповивши брил громаду, повзе у дім камінний. |
|
| 18 |
|
| Якщо його коріння підірвати, ніхто й не здогадається, що там воно колись було. |
|
| 19 |
|
| Рослинка в чистоті жила своїм життям, та інші пагони заступлять її місце, пробившись паростком до світла дня. |
|
| 20 |
|
| Правдивих, прямодушних Бог не покидає, злостивим сили й влади Він не додає. |
|
| 21 |
|
| Він може дарувати радість сміху, наповнити твої вуста веселим гуком. |
|
| 22 |
|
| Приниженими будуть вороги твої, і дах над головою втратять ті злостивці». |
|
|
|
|