|
| 1 |
|
| Йов відповів: |
|
| 2 |
|
| «Я, звісно, розумію, так буває, але як можна буть невинним перед Богом? |
|
| 3 |
|
| На жодне з тисячі питань не зміг би відповісти Богу, якби й хотів посперечатись з Ним. |
|
| 4 |
|
| Бог — серцем мудрий, Всемогутній. Хто проти нього виступив, втратив своє життя. |
|
| 5 |
|
| Пересуває гори Він так, що ніхто й не знає, в Своєму гніві Він їх рушить. |
|
| 6 |
|
| Це Він трясе землею до основ її, та так, що стугонить усе навколо. |
|
| 7 |
|
| Сказати сонцю може Він, щоб не зійшло, а зорі сховати, щоб не світили. |
|
| 8 |
|
| Він Сам напнув небесну широчінь, по гребню хвиль морських він ходить. |
|
| 9 |
|
| Створив Він Ведмедицю, Оріон й Волосожар, створив сузір’я, що вершать свій шлях південним небом. |
|
| 10 |
|
| Витворює Він більше див, ніж можна уявити, і не злічить Його чудес. |
|
| 11 |
|
| Поглянь, Він наді мною йде, а я не бачу, проходить поряд, та я не відчуваю. |
|
| 12 |
|
| Хто може Богу протидіють, коли Він забирає щось? Хто сміє протирічить: „Що Ти робиш?” |
|
| 13 |
|
| Бог не вгамує Свого гніву, помічники Рагав і ті простерті під Його ногами. |
|
| 14 |
|
| Тоді що маю я Йому сказати, які слова я мушу підібрати? |
|
| 15 |
|
| Якби й невинний був я, все одно б мовчав; благав би тільки милосердя я в Заступника свого. |
|
| 16 |
|
| Якби звернувся навіть я до Нього, якби мені Він навіть відповів, я все одно не вірю, що почув би Він мій голос. |
|
| 17 |
|
| Це Бог на мене бурю насилає і ранить щораз дужче без причини. |
|
| 18 |
|
| Не встигну перевести дух, а вже нові печалі насідають. |
|
| 19 |
|
| Якщо про силу йдеться, то Він могутніший, звичайно. Якщо про справедливість, хто з Ним може позиватись? |
|
| 20 |
|
| Хоча я й невинний, та мої вуста знайдуть провину. Хоч не грішив, мене в крутійстві звинуватять. |
|
| 21 |
|
| Я безневинний, не турбуюся про душу. Життя своє ненавиджу. |
|
| 22 |
|
| У всіх єдина доля — всі вмирають. Тому я і кажу, що Бог веде і праведних, і грішних до одного кінця. |
|
| 23 |
|
| Якщо людну вб’є раптове лихо, чи насміхається Він із мук невинного тоді? |
|
| 24 |
|
| Панують на землі нечесні та злостиві, а Бог не розкриває правди суддям. Якщо не Бог, то хто це все вчинив? |
|
| 25 |
|
| Скоріше за гінця роки життя біжать, без радості, без щастя пролітають дні. |
|
| 26 |
|
| Вони пливуть, мов човен з очерету, немов орел, що падає на здобич. |
|
| 27 |
|
| Якщо скажу: „Забуду я свій біль, засяє усміх на моїм обличчі”, — |
|
| 28 |
|
| нічого це не змінить, мукам не кінець, бо знаю, що не спиниться Твій суд. |
|
| 29 |
|
| Господь вже звинуватив мене в чомусь, тому ж даремно гаяти зусилля, виправдовуючи себе! |
|
| 30 |
|
| Якби я талим снігом умивався і тіло з милом чисто вимив, |
|
| 31 |
|
| Ти б і тоді мене в брудну могилу кинув, і навіть одяг би зненавидів мене. |
|
| 32 |
|
| Бог — не один із нас, тому я виклик кинути Йому не можу, до суду позиватись я Його не поведу. |
|
| 33 |
|
| Нема нікого, хто б зумів між нами стати і вислухати нас обох. |
|
| 34 |
|
| Хто відвернув би жезл каральний Божий, щоб неминучий страх мене не їв. |
|
| 35 |
|
| Тоді б насмілився я все Йому сказати, бо не така вже боязка у мене вдача». |
|
|
|
|