|
| 1 |
|
| Для диригента. На мелодію «Лілії». Повчання синам Кори. Пісня кохання. |
|
| 2 |
|
| Коли я до царя звертаюся у віршах, прекрасними словами повниться душа. Слова біжать, немов до кінчика майстерного пера. |
|
| 3 |
|
| Ти найпрекрасніший серед усіх, чудово володієш словом. Отож Господь тебе благословив повік! |
|
| 4 |
|
| О воїне, вдягни своє вбрання славетне, меча прилаштуй на бік. |
|
| 5 |
|
| Здобудь звитягу героїчну, мчи колісницею за праведність у бій. Твоя правиця здатна до діянь величних. |
|
| 6 |
|
| Нагострені стріли твої, Ти просто в серце вцілиш ворогів. Впадуть народи під колесами твоїми. |
|
| 7 |
|
| Могутній царю мій! Твій трон — навічно. Народом правиш справедливо ти. |
|
| 8 |
|
| Добро ти любиш, і ненавидиш ти зло! Тож Бог, твій Бог тебе обрав Його помазаником бути з-поміж інших, змастивши радості єлеєм. |
|
| 9 |
|
| Алое пахощі, духмяні мирро й кассія твої вбрання просякнули умить. Музики веселять тебе в палацах, прикрашених слоновими кістками. |
|
| 10 |
|
| Серед твоїх наближених — дочки царів, по праву руку біля тебе — наречена в короні із чистого золота. |
|
| 11 |
|
| Послухай, доню дорога! Прислухайся уважно й зрозумій: «Забути маєш свій народ, батьківський дім. |
|
| 12 |
|
| Твоя краса царю втішає зір. Схилися шанобливо перед нареченим, бо він тепер — твій чоловік. |
|
| 13 |
|
| Тепер же, дочко Тира, багатії тобі дарунки принесуть, наблизитись до тебе будуть прагнути вони». |
|
| 14 |
|
| Цареву дочку одягнули в шати, золотом гаптовані. |
|
| 15 |
|
| В прекрасному вбранні її проводять до царя, за нею дружки виступають, запрошені у царський дім. |
|
| 16 |
|
| Із сміхом-радістю дівчата-дружки завітали. |
|
| 17 |
|
| О царю мій! Синів багато будеш мати, які посядуть місце попередників твоїх. Правителями випало їм буть на всій землі. |
|
| 18 |
|
| Я донесу майбутнім поколінням твоє ім’я, і прославлятимуть тебе повік народи. |
|
|
|
|