|
| 1 |
|
| Зважай, народе мій, на закон мій, прихиліть вухо ваше до слова уст моїх. |
|
| 2 |
|
| Розтулю уста мої в притчі і оповім про загадки давні. |
|
| 3 |
|
| Що чули ми і спізнали, і батьки наші оповідали нам, |
|
| 4 |
|
| Не приховаємо від діток їхніх, звістимо родові прийдешньому славу Господа, і силу Його, і пречудові діяння Його, котрі Він витворив. |
|
| 5 |
|
| Він ухвалив настановлення в Якові і склав закона в Ізраїлі, котрого заповідав батькам нашим звіщати дітям їхнім. |
|
| 6 |
|
| Щоби знав прийдешній рід, діти, котрі народяться, і щоб вони свого часу вістили своїм дітям, |
|
| 7 |
|
| Покладати надію свою на Бога, і не забувати діянь Божих, і виконувати заповіді Його, |
|
| 8 |
|
| І не бути схожими на батьків їхніх, на рід упертий і бунтівливий, невлаштований серцем і невірний духом своїм Богові. |
|
| 9 |
|
| Сини Ефраїмові, озброєні, що стріляють з луків, обернулися назад у день битви. |
|
| 10 |
|
| Вони не зберегли заповіту Божого і зреклися ходити в законі Його; |
|
| 11 |
|
| Забули діяння Його і дива, котрі Він явив їм. |
|
| 12 |
|
| Він перед очима батьків їхніх витворив дива на землі єгипетській, на полі Цоанськім. |
|
| 13 |
|
| Розділив море, і провів їх через нього, і згромадив води стіною. |
|
| 14 |
|
| І вдень вів їх хмарою, а всю ніч світлом вогню. |
|
| 15 |
|
| Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. |
|
| 16 |
|
| Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки. |
|
| 17 |
|
| Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі. |
|
| 18 |
|
| Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї; |
|
| 19 |
|
| І говорили супроти Бога, і сказали: Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі? |
|
| 20 |
|
| Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м’ясо народові Своєму? |
|
| 21 |
|
| Господь почув і спалахнув гнівом, і вогонь вихопився на Якова, і гнів упав на Ізраїля. |
|
| 22 |
|
| За те, що не вірили в Бога і не сподівалися на порятунок Його. |
|
| 23 |
|
| Він наказав хмарам згори і відчинив двері неба, |
|
| 24 |
|
| І обдощив на них манну для їжі, і хліб небесний дав їм. |
|
| 25 |
|
| Їжу ангельську їла людина; послав Він їм м’ясо до ситости. |
|
| 26 |
|
| Він розбудив на небі східний вітер і навіть південний силою Своєю. |
|
| 27 |
|
| І, мов порохом, обдощив їх м’ясом, і, мов піском морським, птахами крилатими; |
|
| 28 |
|
| Накидав їх серед стану їхнього, біля осель їхніх. |
|
| 29 |
|
| І вони їли і вельми наситилися, і бажане ними дав їм. |
|
| 30 |
|
| Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх, |
|
| 31 |
|
| Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив. |
|
| 32 |
|
| Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його. |
|
| 33 |
|
| І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими. |
|
| 34 |
|
| Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього. |
|
| 35 |
|
| І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній. |
|
| 36 |
|
| І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним; |
|
| 37 |
|
| А серце їхнє було нечистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його. |
|
| 38 |
|
| Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю. |
|
| 39 |
|
| Він пам’ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається. |
|
| 40 |
|
| Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в країні пустельній. |
|
| 41 |
|
| Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого. |
|
| 42 |
|
| Не пам’ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів, |
|
| 43 |
|
| Коли витворив у Єгипті ознаки Свої і дива Свої на полі Цоанському. |
|
| 44 |
|
| І перетворив ріки їхні і потоки їхні на кров, щоб вони не змогли пити. |
|
| 45 |
|
| Послав на них комах, щоб жалили їх, і жаб, аби пожирали їх. |
|
| 46 |
|
| Земну рослинність їхню віддав гусені, а працю їхню – сарані. |
|
| 47 |
|
| Виноград їхній градом побив, а приморозком – їхні смоковниці. |
|
| 48 |
|
| Скотину їхню віддав градові, і череди їхні – блискавицям. |
|
| 49 |
|
| Послав на них полум’я гніву Свого, і обурення, і лють, і лихо, і нашестя злих ангелів поміж них. |
|
| 50 |
|
| Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею. |
|
| 51 |
|
| Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових. |
|
| 52 |
|
| І повів Свій народ, мов овечок, і вів їх, як череду, пустелею. |
|
| 53 |
|
| І провадив їх у безпеці, і вони не відали страху, а ворогів їхніх накрило море. |
|
| 54 |
|
| І припровадив їх до краю святині Своєї, на гору оцю, котру витворила правиця Його. |
|
| 55 |
|
| Прогнав від лиця їхнього народи, і землю їхню поділив у спадок їм, і коліна Ізраїлеві оселив у шатрах їхніх. |
|
| 56 |
|
| Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували. |
|
| 57 |
|
| Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук. |
|
| 58 |
|
| Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його. |
|
| 59 |
|
| Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля; |
|
| 60 |
|
| Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми. |
|
| 61 |
|
| І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога. |
|
| 62 |
|
| І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій. |
|
| 63 |
|
| Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж. |
|
| 64 |
|
| Священики його падали від меча, і вдови його не плакали. |
|
| 65 |
|
| Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином. |
|
| 66 |
|
| І ворогів Його відкинув за Себе, на вічний сором відкинув їх. |
|
| 67 |
|
| І відмовився од шатра Йосипового, і коліна Ефраїмового не вибрав, |
|
| 68 |
|
| А вибрав коліно Юдине, гору Сіон, котру полюбив. |
|
| 69 |
|
| І влаштував, наче небо, святиню Свою, і, як землю, утвердив його наповік. |
|
| 70 |
|
| І вибрав Давида, служника Свого, і взяв його від кошар овечих, |
|
| 71 |
|
| І від доярів привів пасти народ Свій, Якова, і спадок Свій, Ізраїля. |
|
| 72 |
|
| І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх. |
|
|
|
|