|
| 1 |
|
| Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати: |
|
| 2 |
|
| Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх? |
|
| 3 |
|
| Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів! |
|
| 4 |
|
| Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям, |
|
| 5 |
|
| щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права! |
|
| 6 |
|
| Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим: |
|
| 7 |
|
| він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме! |
|
| 8 |
|
| Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним. |
|
| 9 |
|
| Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного. |
|
| 10 |
|
| Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел: |
|
| 11 |
|
| довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! |
|
| 12 |
|
| Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя. |
|
| 13 |
|
| Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками. |
|
| 14 |
|
| Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій. |
|
| 15 |
|
| І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм. |
|
| 16 |
|
| Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. |
|
| 17 |
|
| Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої. |
|
| 18 |
|
| Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі. |
|
| 19 |
|
| Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають. |
|
| 20 |
|
| Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. |
|
| 21 |
|
| Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім. |
|
| 22 |
|
| Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її. |
|
| 23 |
|
| Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. |
|
| 24 |
|
| Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси. |
|
| 25 |
|
| Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня. |
|
| 26 |
|
| Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. |
|
| 27 |
|
| Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. |
|
| 28 |
|
| Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її: |
|
| 29 |
|
| Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила! |
|
| 30 |
|
| Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! |
|
| 31 |
|
| Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах! |
|
|
|
|