Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Ти прегарна! Твої очі, немов голубки за твоїм покривалом. Твоє волосся грайливе, мов козляток зграйка, які спускаються в долину з Ґілеадських гір.
Ходімо із Ливану, наречена, давай з Ливану ми повернемось удвох. Поглянь униз з вершини Амана, з вершин Сеніру та Хермону, із лігв лев’ячих, із леопардових схованок гірських.
Північний вітре, пробудись, прилинь сюди, південний вітре. Повій на сад мій, пахощі розвій. Нехай прийде до свого саду мій коханий і хай він спожива рясні плоди його.