Прийшов я до саду свого, моя сестро, моя наречена, зібрав я і мирро й бальзам. Я їв мед мій добірний і пив своє вино із молоком своїм. О друзі любі, їжте, пийте, напийтеся любовних чар.
Я сплю, та серце моє не дрімає. Я чую стукіт! Милий мій прийшов: «О сестро, мила моя, відчини, моя голубко, моє ладо, бо голова моя росою вкрита, волосся мокре від нічних туманів».
Коханому я двері відчинила, та любий повернувся вже й пішов. Померло все в мені, як він пішов. Шукала я його, та не знайшла, гукала я його, та він не відгукнувся.