«Як розлучаться чоловік і жінка, і жінка та від чоловіка йде, і скоро собі іншого знаходить, чи ж зможе вернутися до неї чоловік? Ні! Якби що трапилось таке, тоді б спаганена була оця земля? Юдея, ти з багатьма коханцями злягалась, немов повія та, а тепер ідеш до Мене знов?» — Господь сказав.
«Ти погляд підведи на пагорби кремнисті, і місце там знайди, де б не блудила ти. Чекаючи на них, сидиш ти край дороги, неначе кочівник-аравієць в пустелі. Зганьбила землю ти розпустою й гріхом.
І Господь сказав мені за часів царювання Йосії: «Чи бачив ти, що зробила підступна Ізраїль? Сходила вона на кожне узвишшя, й під кожним деревом рясним чинила розпусту, поклоняючись нікчемним ідолам.
І як Я побачив усю цю розпусту, якою займалася підступна Ізраїль, Я відштовхнув її. Я розлучився з нею, та її підступна сестра Юдея не злякалася. Вона також погрузла в розпусті.
Іди й проголоси слова ці на півночі. Скажи так: «Повернися, підступна Ізраїль, — каже Господь. — Я більш на тебе не гніваюся, бо справді милосердний Я. Не гніватимусь Я на тебе повік.
Тільки визнай провину свою, визнай, що грішила проти Господа Бога твого. І що поклонялася багатьом богам чужим під південним деревом розкішним, і не слухалася ти Мене». Так каже Господь.
Ви примножитеся й рясно заселите землю, як настануть ті дні, коли людям більше не треба буде говорити про ковчег Заповіту Господа. Вони не думатимуть про нього, не пам’ятатимуть, їм більше не потрібно буде дбати про нього, ані виготовляти його знову.
Тоді назвуть вони Єрусалим Престолом Господнім. Усі народи зберуться в Єрусалимі, щоб уславити ім’я Господа й вони не плекатимуть більше затятість своїх лихих сердець.
Господь сказав: «Я хочу ставитися до вас, як до дітей Своїх. Я дам вам жадану землю у спадок, що найвище цінується між народами». Я казав: «Ти зватимеш мене „Мій батько”, і більше не покинеш мене.
Лягаймо в ганьбі своїй, і хай безчестя наше вкриє нас. Бо грішили перед Господом нашим Богом і ми, і батьки наші — з молодості й аж донині. І не слухали ми голосу Господа Бога нашого».