Сини Веніаминові, втікайте в безпечне місце і подалі від Єрусалима. Сурміть у сурму в Текоа, і прапор підніміть над Бет-Гаккеремом. Лихо і погибель з півночі ідуть.
Бо саме так каже Господь Всемогутній: «Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима, насипте навпроти стін її вали, бо на кару заслуговує вона, тому що до краю сповнена насильством!
Ось що каже Господь Всемогутній: «Вони дощенту обберуть всіх тих, хто ще в Ізраїлі залишиться, так само, як ґрона оббирають з винограду. Перевіряють кожну гілку знову, як роблять це винограду збирачі.
До кого мушу говорити Я, кого застерігати мушу? Хто буде слухати Мене? Закриті вуха в них, вони нездатні приділить увагу. Господнє слово — ніби жарт для них, вони його почуть не хочуть.
Вже переповнений Господнім гнівом я, його утримувати в собі я вже стомився. О Господи, вилий його на дитину на вулиці, на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють, навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили. Та ж не соромляться вони того, бо взагалі їм сором невідомий. Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти, коли прийду карати їх», — Господь каже.
Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами, розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких. Питайте де є стара путь. Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій, але вони сказали: „Не підем ми туди”.
Тож ось що Господь Бог каже: «Поставлю Я народу цьому перешкоди, і будуть спотикатися вони завжди. Батьки й сини разом, сусід з приятелем — усі загинуть».
Всі воїни в руках уже тримають лук і спис, вони жорстокі і не мають милосердя. Вони звучать, немов могутнє море, коли на конях їдуть верхи. Постали, як один, до бою проти дочки Сіону.