Потім він покликав сатрапів, правителів, намісників, радників, скарбників, суддів та судових виконавців і всіх інших посадових осіб краю на посвяту золотого боввана, якого він поставив.
Тож сатрапи, правителі, намісники, радники, скарбники, судді та судові виконавці і всі інші посадові особи краю зібралися на посвяту боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і стали перед ним.
Тільки-но ви почуєте звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб і всякого роду музики, ви мусите впасти долілиць і поклонитися бовванові з золота, що поставив цар Навуходоносор.
Через те щойно почувши звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи й усякого роду музики, всі народи, племена, люди кожної з мов упали й поклонилися бовванові з золота, якого цар Навуходоносор поставив.
Ти видав наказ, о царю, аби кожен, хто чує звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, сопілки й усякого роду музики мусить впасти і поклонитися бовванові з золота.
Але є деякі юдеї, котрих ти поставив над справами вавилонського краю: Шедрах, Мешах та Аведнеґо — зневажають тебе, о царю! Вони не служать твоїм богам, не поклоняються бовванові з золота, якого ти поставив».
І Навуходоносор сказав їм: «Чи правда, Шедраху, Мешаху та Авденеґу, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтеся бовванові з золота, якого я поставив?
Отже, якщо ви, почувши звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб та всякого роду музики, готові впасти й поклонитися бовванові з золота, якого я зробив, то гаразд. Якщо ж ви не поклонитеся йому, вас миттю кинуть у вогнедишну піч. Тоді ніякий бог не зможе врятувати вас від руки моєї!»
Тоді Навуходоносор розлютився на Шедраха, Мешаха та Аведнеґо, його ставлення до них змінилося. Він наказав розпалити піч у сім разів дужче, ніж зазвичай.
Тоді цар Навуходоносор підвівся на ноги в подиві й запитав своїх радників: «Чи не кинули ми тих трьох мужів зв’язаними у вогонь?» Вони відповіли: «Так, о царю!»
Тоді Навуходоносор наблизився до отвору розжареної печі й гукнув: «Шедраху, Мешаху та Аведнеґу, слуги найвищого Бога, виходьте! Йдіть сюди!» Тож Шедрах, Мешах і Аведнеґо вийшли з вогню.
І сатрапи, правителі, намісники та царські радники з’юрмилися навколо їх. Вони побачили, що вогонь не ушкодив їхні тіла, жодна волосина на їхніх головах не обсмалилася, халати їхні не обгоріли і чадом не пахло від них.
Тоді Навуходоносор сказав: «Благословен будь, Боже Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, який послав свого Ангела і врятував слуг своїх! Вони покладалися на нього й не послухалися царського наказу. Вони ладні були віддати свої життя аби не служити й не поклонятися ніякому богу, крім свого Господа.
Тому я наказую, що людей будь-якого племені чи мови, хто б промовляв щось проти Бога Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, буде розтерзано, а оселі їхні стануть купою каміння, бо немає іншого Бога, який би міг врятувати людей таким чином».