Діти Ізраїля, почуйте слово Всевишнього, бо Господь висуває звинувачення проти мешканців краю: «Немає відданості, ні послуху, ні знання Бога в землі Ізраїльській.
Народ Мій загине через брак знань, і за те, що ти відмовився від знань, не дозволю Я тобі бути Моїм священиком. Забув ти закон Бога твого, тож і Я забуду дітей твоїх.
Народ Мій до дерев звертається з запитаннями, гадаючи, що їм палиця відповість, бо дух розпусти зводить їх з пуття, в розпусті відступилися вони від Бога свого.
На верхівках гір вони приносять жертви й на пагорбах вони спалюють запашне куріння. Займаються цим під дубом, під тополею, під берестом, бо вони прохолодну тінь дають. Тому ж бо й дочки твої блудливі, а невістки твої перелюб чинять.
Я не виню дочок ваших за те, що вони розпусні, чи невісток ваших за те, що вони чинять перелюб. Натомість покараю тих, хто злигався з розпусницями, й тих, хто приносить жертви з храмовими повіями. Тож народ, який не розуміє, загине.
Всевишній благословив їх благами численними, та пасе їх, немов овець на пасовиську. Та Ізраїль упертий, як та вперта телиця, що неодночасно збігає зі стада.