Ізраїлю, не радій так, як інші народи, бо ти, від Бога відвернувшись, впала в розпусту. Ти, неначе повія, яка прагне грошей, злягаєшся на кожному току під час святкування збору врожаю.
Вони не приноситимуть вино в пожертву Господу й не приноситимуть жертви Йому. Це буде як хліб їхньої злості: кожен, хто їстиме, стане нечистим. Справді, зробили вони хліб життям своїм, але не ввійде він у храм Господа.
Пророк говорить: «Хай Ізраїль знає, що настав час покарання Божого, час відплати за все зле, що зробили ви». Але люди Ізраїлю відповідають: «Цей пророк — дурний! Цей духовний пастир з глузду з’їхав»! На те пророк говорить: «Покарання впаде на вас за великі гріхи, та ворожість вашу».
Бог і пророк, як вартові, разом охороняють Ефраїм, бо розкладено сильця на всіх шляхах, якими він мандрує. Та люди ненавидять пророка навіть у домі його Бога.
Господь сказав: «Мов грона в пустелі, знайшов Я Ізраїль. Немов добірний перший плід смоковниці на початку жнив, побачив Я предків ваших. Вони прийшли до Ваал-Пеора й віддалися тому, що є ганебним. І стали вони бридкими, мов ті боги, яких вони любили, тому Я й відрізав (понищив) їх, немов негідний плід.
«За все те зло, що скоїли вони в Ґілґалі, Я їх зненавидів. За нечестивість вчинків їхніх Я їх повиганяю з Мого дому. Їх більше не любитиму ніколи, усі вельможі їхні — то бунтівники.
Побито Ефраїма. І коріння всохло. І більше вже вони не вродять плоду (нащадків). І навіть як синів вони народять, Я вигублю безцінний їхній плід», — мовить Господь.