Настануть дні, коли гора, на якій встановлено храм Господній, стане найвищою з-поміж усіх гір. І нескінченними потоками сюди будуть сходитися люди всіх народів.
Чимало люду прийде й скаже: «Ходім, зійдемо на Господню гору, до дому Бога Якова. Всевишній нас навчить Свого шляху, щоб ми ходили тільки-но Його путями ». Бо вчення Боже із Сіону вийде, а слово Господа — з Єрусалима по всьому світу.
Тоді Господь судитиме всі племена, вирішувати справи могутніх і віддалених народів. Вони перекують мечі свої на рала, а списи — на серпи, щоб жати жито. Народи припинять воювати між собою; люди ніколи більше не будуть готуватися до війни.
Я так зроблю, щоб вижили лише люди цього „скаліченого” міста. Їх вигнано було з їхньої землі, але Я їх зміцню й могутнім народом зроблю». І буде ними керувати Господь з гори Сіон, відтоді і повік.
Звивайся з болю і кричи, дочко Сіону, наче при пологах, бо мусиш ти тепер із міста вийти й жити в чистім полі. До Вавилона мусиш йти, і там тебе врятують. Там викупить тебе Господь із вражих рук.
«Вставай і молоти, дочко Сіону, тебе Я міццю неймовірною наділю: роги твої будуть неначе з заліза, копита ж — з бронзи. Чимало потрощиш ти народів, та Господу присвятиш їхню здобич, багатство їхнє — Володарю цілого світу віддаш».