О горе мені, я мов сад після збору плодів, немов виноградник, як зірвано грона з лози. Немає кетяга, аби покуштувати, ані добірних смокв, яких душа так прагне.
Найкращий з них, немов шипшина, найправедніший — гірший за колючий живопліт. Час покарання, проголошений твоїми пророками, вже близько. Година покарання вашого прийшла! Від збентеження не врятуватись вам!
Я мушу зносити Господній гнів, бо проти Нього Я згрішив. Нарешті Він розсудить і вирок справедливий винесе мені. Він виведе мене на світло, і я побачу праведність Його.
Побачать вороги мої, і вкриються ганьбою. Я збиткуватимуся з тих, хто говорив мені: «То де ж Господь твій Бог?» І я побачу, як їх топчуть люди, так само, як і вулиці брудні.
Паси овець, якими володієш, ґирлиґою своєю, вони живуть на самоті в лісах, та на горі Кармел. Нехай пасуться у Башані й Ґілеаді, як то було за давнішніх часів.
Хай качаються в поросі, наче та гадюка, немов комахи, що плазують по землі. Нехай тремтять, хай з жахом повиходять із фортець до Господа, до Бога нашого, нехай тремтять в повазі, Тебе боячись!