Бо ця з’ява — свідчення призначеного часу, вона — про кінець. Вона не бреше, бо прийде він неминуче. Хоча здається, що забарився він, чекай на нього, бо справді він надходить.
Як вино може зрадити людину, так і погорда обдурює зухвалого. Він, як ненаситна смерть, не може задовільнити себе, руйнуючи та поневолюючи інші народи.
Тож незабаром стане він притчею для народів й виставлятимуть його на посміховисько. Хтось скаже: „Це чоловік нагарбав чужого, але не втримає нічого, бо весь цей крам — лише борги!”
Ти, чоловік, в кого багато сили, ти відібрав у інших гроші. Та згодом вони прокинуться й постануть проти тебе, збираючи усе, що ти загарбав в них. Тоді ти сам будеш здобиччю для народів й смертельно жахатимешся їх.
За те, що ти пограбував багато народів, решта народів грабуватиме тебе за пролиту кров людську, за те насильство, що на землю впало, на міста і на всіх їхніх мешканців.
Горе тим, хто у гніві примушує інших страждати. Вони подібні до того п’янички, який збиває перехожих з ніг, та забирає їхній одяг, щоб подивитись на їх приниження.
Бо за насильство та крадіжки худоби, що скоїв ти в Ливані, страх упаде на тебе за кров людську, за нещастя краю і кожного міста, і всіх, хто в них живе».
Горе вам, хто говорить цурпалку або німому каменю: «Прокинься» чи «Вставай!» Чи може він чогось навчити? Він покритий золотом і сріблом, та духу в ньому немає.