1
Після цього Він проходив містами й поселеннями, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцятеро.
2
І деякі жінки, котрих Він уздоровив од злих духів і хворощів: Марія, звана Магдалиною, з котрої вийшло сім демонів,
3
Й Іванна, дружина Худзи, урядовця Іродового, і Сусанна, та багато інших, котрі слугували Йому маєтністю своєю.
4
А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:
5
Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.
6
А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.
7
А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.
8
А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!
9
А учні Його запитали в Нього: А що б вона мала означати, ця притча?
10
Він сказав: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, аж так, що вони дивляться, і не бачать, і чують, і не розуміють.
11
Ось, що означає притча оця: Насіння – є слово Боже;
12
А те, що впало при дорозі, це суть ті, що слухають, до котрих пізніше приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не врятувалися.
13
А те, що впало на каміння, – це ті, котрі почують слово, з радістю приймають, але котрі не мають коріння, і в певному часі вірують, а під час спокуси відпадають.
14
А те, що впало в терня, це ті, котрі слухають слово, але відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду.
15
А те, що впало на добру землю, це ті, котрі, почувши слово, бережуть його в доброму й чистому серці і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!
16
Ніхто запаленої свічки не покриває посудиною, або не ставить її під ліжко, а ставить на свічник, щоб світло бачили ті, хто входить.
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні утаємниченого, що не стало б відомим і не виявилося б.
18
Отож, пильнуйте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того відбереться й те, що він сподівається мати.
19
І прийшли до Нього Матір і брати Його, і не могли підійти до Нього через юрбу народу.
20
І повідали Йому: Матір і брати Твої стоять надворі, бажають бачити Тебе.
21
Він сказав їм у відповідь: Матір Моя і брати Мої – є ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22
Одного дня Він зайшов у човен з учнями Своїми і сказав їм: Перепливемо на той бік озера. І попливли.
23
Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24
Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала.
25
Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це Такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?
26
І припливли в країну Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27
А коли Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік городянин, що з давніх часів мав у собі демонів, не вдягався ніколи, і мешкав не в оселі, а в гробах (печерах).
28
Він побачив Ісуса, закричав, і впав перед Ним ницьма і голосно сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.
29
Бо Ісус звелів духові нечистому вийти з цього чоловіка; тому що він тривалий час мучив його, аж так, що його зв’язували ланцюгами і мотузками, оберігаючи його, але він розривав ланцюги, – і гнав його демон у пустелю.
30
Ісус запитав його: Яке в тебе ім’я? Він сказав: Легіон, тому що багато демонів увійшло в нього.
31
І вони просили Ісуса, щоб не наказував їм кинутися в безодню.
32
Тут-таки на горі паслося велике стадо свиней; і демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.
33
Демони вийшли з чоловіка і увійшли в свиней; і кинулося стадо з крутопаду в озеро і втопилося.
34
А пастухи все це бачили і кинулися тікати, і розповіли про це в місті і в поселеннях.
35
І вийшли люди подивитися, що сталося; а коли прийшли до Ісуса, побачили чоловіка, з котрого вийшли демони, що сидів біля ніг Ісуса, вже одягнутого і при здоровому глузді; і жахнулися.
36
А пастухи розповіли їм, як уздоровлювався біснуватий.
37
І просив Його увесь народ Гадаринської округи відійти од них, тому що виповнилися великим страхом. Він зайшов у човен і повернувся.
38
А чоловік той, з котрого вийшли демони, просив Його, щоб з Ним бути. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39
Повернися до своєї домівки, і повідай, що учинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що учинив йому Ісус.
40
А коли Ісус повернувся, народ прийняв Його, тому що всі чекали на Нього.
41
І ось, прийшов чоловік на ім’я Яір, котрий був старшим у синагозі, і впавши до ніг Ісуса, просив Його зайти до його оселі,
42
Тому що в нього була одна донька, років дванадцяти, і вона помирала. Коли Він йшов, то народ юрмився біля Нього.
43
І жінка, що страждала на кровотечу дванадцять літ, котра витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її уздоровити,
44
Підійшла ззаду і торкнулася поли одягу Його; і тієї ж миті кровотеча в неї припинилася,
45
І сказав Ісус: Хто торкнувся до Мене? Коли всі заперечували, Петро сказав, а також ті, що були з Ним: Учителю! Народ оточує Тебе і тіснить, – а Ти кажеш: Хто торкнувся до Мене?
46
Але Ісус сказав: Хтось торкнувся до Мене; бо Я відчував силу, що виходила з Мене.
47
Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася.
48
Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,
49
А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.
50
Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.
51
А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.
52
Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.
53
І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.
54
А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!
55
І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.
56
І були вражені батьки її. А Він наказав їм нікому не оповідати про те, що сталося.
Ukrainian Bible 2006 - Oleksandr Gizha
Біблія, Новітній Переклад Біблії Гижі - Oleksandr Gizha