|
| 1 |
|
| Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, – |
|
| 2 |
|
| хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, – |
|
| 3 |
|
| то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї. |
|
| 4 |
|
| Йому треба було пройти через Самарію, |
|
| 5 |
|
| і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові. |
|
| 6 |
|
| Там була криниця Якова, і Ісус, утомившись від дороги, сів відпочити біля криниці. Було десь близько шостої години. |
|
| 7 |
|
| Одна жінка з Самарії прийшла по воду. Ісус сказав їй: ―Дай Мені напитися! |
|
| 8 |
|
| (Його учні пішли до міста купити їжі.) |
|
| 9 |
|
| Жінка-самарянка сказала Йому: ―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки? (Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.) |
|
| 10 |
|
| Ісус відповів їй: ―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води. |
|
| 11 |
|
| Жінка сказала: ―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж у Тебе жива вода? |
|
| 12 |
|
| Невже Ти більший від нашого батька Якова, який дав нам криницю і сам із неї пив, а також його сини та його стада? |
|
| 13 |
|
| Ісус відповів: ―Кожен, хто п’є цю воду, знову захоче пити. |
|
| 14 |
|
| Але той, хто п’є воду, яку Я йому дам, повік не відчуватиме спраги. Вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. |
|
| 15 |
|
| Жінка сказала Йому: ―Господи, дай мені такої води, щоб я більше не хотіла пити й не приходила сюди черпати. |
|
| 16 |
|
| Він сказав їй: ―Іди, поклич свого чоловіка та приходь сюди. |
|
| 17 |
|
| Вона відповіла: ―У мене немає чоловіка. Ісус сказав: ―Ти добре відповіла, що не маєш чоловіка. |
|
| 18 |
|
| Адже в тебе було п’ять чоловіків, і той, з ким ти зараз живеш, тобі не чоловік. Тут ти сказала правду. |
|
| 19 |
|
| Жінка сказала Йому: ―Господи, я бачу, що Ти пророк. |
|
| 20 |
|
| Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви, юдеї, кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно Йому поклонятися. |
|
| 21 |
|
| Ісус відповів: ―Повір Мені, жінко, прийде час, коли не будете поклонятися Отцеві ні на цій горі, ні в Єрусалимі. |
|
| 22 |
|
| Ви, самаряни, поклоняєтесь тому, чого не знаєте, ми ж знаємо, Кому поклоняємося, бо спасіння – від юдеїв. |
|
| 23 |
|
| Але прийде час, і вже прийшов, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо таких поклонників шукає Собі Отець. |
|
| 24 |
|
| Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, той повинен поклонятися в Дусі та істині. |
|
| 25 |
|
| Жінка сказала Йому: ―Я знаю, що має прийти Месія, Якого називають Христос. Коли Він прийде, Він нам усе пояснить. |
|
| 26 |
|
| Ісус сказав їй: ―Це Я, Той, Хто говорить із тобою. |
|
| 27 |
|
| У той час повернулися Його учні й дивувалися, що Він говорить із жінкою. Однак ніхто не запитав: «Чого хочеш?» або: «Чому розмовляєш із нею?» |
|
| 28 |
|
| Тоді жінка залишила своє відро, повернулася до міста та сказала людям: |
|
| 29 |
|
| «Ходіть та побачите Чоловіка, Який сказав мені все, що я зробила! Чи Він часом не Христос?» |
|
| 30 |
|
| Тоді люди вийшли з міста та прийшли до Ісуса. |
|
| 31 |
|
| У цей час Його учні просили Його: ― Равві, поїж! |
|
| 32 |
|
| Але Він сказав їм: ―Я маю їсти іншу їжу, про яку ви не знаєте. |
|
| 33 |
|
| Тоді учні почали говорити один до одного: «Чи не приніс Йому хтось їсти?» |
|
| 34 |
|
| Ісус сказав їм: ―Моя їжа в тому, щоб чинити волю Того, Хто надіслав Мене, і звершити Його справу. |
|
| 35 |
|
| Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив. |
|
| 36 |
|
| Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне. |
|
| 37 |
|
| У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне. |
|
| 38 |
|
| Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте. |
|
| 39 |
|
| Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила». |
|
| 40 |
|
| Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні. |
|
| 41 |
|
| І ще більше увірувало через Його Слово. |
|
| 42 |
|
| Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу». |
|
| 43 |
|
| Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї. |
|
| 44 |
|
| Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має. |
|
| 45 |
|
| Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив. |
|
| 46 |
|
| Ісус знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий. |
|
| 47 |
|
| Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті. |
|
| 48 |
|
| Ісус сказав йому: ―Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите! |
|
| 49 |
|
| Придворний відповів Йому: ―Господи, прийди, доки мій син не помер. |
|
| 50 |
|
| Ісус відповів йому: ―Іди, твій син буде жити. Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов. |
|
| 51 |
|
| Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий. |
|
| 52 |
|
| Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій годині гарячка залишила його». |
|
| 53 |
|
| Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: «Твій син буде жити». І повірив він та увесь його дім. |
|
| 54 |
|
| Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею. |
|
|
|
|