А пішов я за об'явленням і виклав їм, і особисто знатнішим, Євангеліє, яке я проповідую язичникам, щоб взнати чи не даремно я подвизаюся або подвизався.
І в знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого, бо Бог не дивиться на обличчя людини. І на мене ті знамениті нічого не поклали.
Яків, Кифа та Іоанн, які вважаються стовпами, пізнавши благодать, дану мені, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб ми йшли до язичників, а вони — до обрізаних.
І коли я побачив, що вони діють неправдиво, згідно з правдою Євангелія, то я сказав Кифі при всіх: коли ти, будучи іудеєм, живеш як язичник, а не по-іудейськи, то навіщо ти змушуєш язичників жити по-іудейськи?
Та знаючи, що людина оправдується не ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, то ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону, бо ділами Закону не оправдується жодна людина.