Вони наказували людям: «Як побачите ковчег Заповіту Господа Бога нашого, який нестимуть священики-левити, то знімайтеся з місця й рушайте слідом за ними.
Але між вами й ними має бути відстань до двох тисяч ліктів. І ближче не підходьте. Так ви знатимете дорогу, якою маєте йти, бо цією дорогою ви ще ніколи не ходили».
Тоді Ісус сказав: «Ось як переконаєтеся ви, що живий Бог поміж нас: Він прожене ханаанців, хиттитів, хивійців, перизійців, ґірґашитів, аморійців та євуситів з-перед очей наших.
Тієї ж миті вода, що текла згори, зупинилась і валом стала на всій відстані аж до міста Адама, що біля Заретана. А течія, що бігла до моря Арави (Мертвого моря), відійшла. Тоді люди перейшли Йордан біля Єрихона.
Священики, що несли ковчег Заповіту Господа, стояли твердо на сухій землі посеред річки Йордан, поки люди йшли по сухому, аж поки весь народ не перейшов через Йордан.