Тоді Господь сказав Ісусу: «Не бійся і не втрачай мужності. Бери всіх людей своїх і йди тепер на Аї. Дивися, я віддаю тобі царя айського, його народ, його місто, його землю.
Ти зробиш із містом Аї та його царем те ж саме, що зробив ти з Єрихоном і його царем. Але цього разу ви можете лишити добро і худобу собі. А зараз накажи своїм воїнам сховатися у засідці позаду міста, щоб напад був несподіваний».
Коли цар Аї побачив це, то він і всі воїни його, і все чоловіче населення міста рано-вранці швидко зібрались у належному місці перед Йорданською долиною, щоб виступити проти ізраїльтян. Про засідку за містом цар не знав.
Мешканці Аї озирнулись і побачили дим, що здіймався в небо від пожежі в їхньому місті. Їм нікуди було тікати, бо ізраїльтяни, які до того тікали в пустелю, тепер повернули назад і напали на переслідувачів.
І ті, що раніше були в засідці, вийшли з міста й пішли в наступ проти людей Аї. І ті опинилися в оточенні ізраїльтян. Ізраїльтяни били їх, доки перебили всіх. Нікому не вдалося врятуватися або втекти.
Коли ізраїльтяни повбивали усіх жителів Аї на відкритому просторі пустелі, де була погоня, і коли всі до останнього впали від меча, військо Ізраїлю повернулося в Аї. Вони подобивали тих, хто ще там залишався.
А царя айського він повісив на дереві. І висів той аж до вечора. Із заходом сонця Ісус наказав зняти мертве тіло з дерева й кинути біля міської брами. І народ закидав його купою каміння, що є там і донині.
Він зробив це так, як наказував Мойсей, слуга Божий, як сказано в книзі законів Мойсея: «Жертовник з нетесаного каменя, без застосування залізного знаряддя на ньому». І на ньому принесли вони жертви всеспалення Господу, а також мирні жертви.
Всі ізраїльтяни й чужинці разом із старійшинами, воєначальниками й суддями стояли з обох боків ковчегу Заповіту перед священиками-левитами, які несли ковчег Заповіту Господнього. Половина люду стояла перед горою Геризим, а інша половина перед горою Евал. Раніше так наказав Мойсей, слуга Божий, благословляти людей Ізраїлю.