Єруваал (тобто Ґідеон) і всі його люди виступили рано й розбили табір біля потоку Харод. Табір мидіанців був на північ від них у долині під горою Море.
Господь сказав Ґідеону: «Дуже вже багато у тебе людей, щоб Я допомагав їм перемагати мидіанців. Тоді люди Ізраїлю прославлятимуть себе, а не Мене й казатимуть: „Ми самі врятували себе”.
То зараз оголоси своїм людям таке: „Хто боїться і тремтить, той має на світанку залишити гору Ґілеад і повернутися додому”». Двадцять дві тисячі чоловік повернулося додому, а десять тисяч лишилося.
Тоді Господь сказав Ґідеону: «У тебе все ще забагато людей. Веди їх униз до води, а Я відберу їх тобі там. Коли Я казатиму: „Цей піде з тобою”, — він піде з тобою. Але хоч би про кого Я сказав: „Цей не піде з тобою”, — той не піде».
Отож Ґідеон повів їх униз до води. Господь сказав Ґідеону: «Тих, хто хлепче воду язиком, як собака, постав окремо від тих, хто стає на коліна, щоб напитися».
Тоді Господь сказав Ґідеону: «З допомогою тих трьохсот, що воду хлебчуть, Я спасу вас і віддам мидіанців у ваші руки. Усі ж інші мають повернутися додому».
І залишив Ґідеон ті три сотні, і взяли вони всю провізію і сурми з собою, а решту ізраїльтян він відіслав додому. Табір мидіанців був розташований у долині, що лежала під ними.
Коли Ґідеон наблизився, то почув, як один чоловік розповідав свій сон товаришеві. Він казав: «Я бачив сон, як круглий буханець хліба котився по табору мидіанців, докотився до намету і вдарив його. І намет завалився. Той буханець перевернув його й розвалив».
Коли почув Ґідеон про той сон і його тлумачення, то вклонився він Богу, потім повернувся до ізраїльського табору і сказав: «Піднімайтеся! Господь віддав табір мидіанців у ваші руки».
Коли Ґідеон зі своєю сотнею людей підійшов до самого ворожого табору, там якраз змінилася нічна варта. Засурмили вони в сурми і розбили глечики, що були у них в руках.
Тоді люди всіх трьох загонів також засурмили у сурми й розбили глечики, що були у них в руках. У лівій руці у них горіли смолоскипи, а в правій вони тримали сурми, в які сурмили. І вигукували вони: «Меч за Господа і Ґідеона».
Навколо ворожого табору стояли люди Ґідеона, кожен на своєму місці, а люди в таборі попідскакували, почали репетувати, зчинилася паніка, й вороги кинулися навтіч.
Коли ж люди Ґідеона засурмили в триста сурм, Господь повернув мечі мидіанців на братів їхніх. Військо бігло аж до Бет-Шитти, що по дорозі до Зерери, й аж до кордону Авель-Мехоли, що біля Тавата.
Ґідеон розіслав посланців по всіх горах Ефраїмових зі словами: «Йдіть і нападайте на мидіанців, захоплюйте й утримуйте переправи аж до Бет-Бари та Йордану». Отож усіх воїнів коліна Ефраїмового було скликано, й вони захопили всі переправи аж до Бет-Бари та Йордану.
Вони захопили двох мидіанських воєначальників: Орева і Зеева. Вони вбили Орева біля скелі Орев, і вони вбили Зеева біля винодавильні Зеева. Вони й далі переслідували мидіанців, а голови Орева та Зеева принесли Ґідеону за Йордан.