Він відібрав у країні для свого війська три тисячі воїнів. Дві тисячі були при ньому в Мікмаші та в горах Бетела, а ще тисяча розташувалася з Йонатаном у Ґівеа Веніаминовій. Решту він відіслав по домівках.
Йонатан з військом виступив проти филистимської сторожової залоги в Ґеві. Филистимляни про це довідалися і сказали: «Ізраїль повстав». Тоді Саул наказав сурмачеві сурмити на весь край: «Нехай почують гебреї!»
Так увесь Ізраїль почув новину: «Саул розбив филистимський табір, і тепер Ізраїль став ненависний филистимлянам». Тому скликали народ до Саула, в Ґілґал.
Филистимляни зібралися дати відсіч Ізраїлю. У них було три тисячі колісниць, шість тисяч кінноти, а піхоти, мов тих піщинок на морському березі. Вони прийшли й отаборилися в Мікмаші, на схід від Бет-Авена.
«Що ти зробив?» — спитав Самуїл. Саул відповів: «Коли я побачив, що чоловіки розбігаються від мене, а ти не з’явився в домовлений час, ще й филистимляни збираються в Мікмаші,
«Ти діяв нерозсудливо, — сказав Самуїл. — Ти не дотримався Заповіту, який Господь твій Бог тобі дав. Якби ти виконав його, Господь утвердив би твоє царювання в Ізраїлі навічно.
А тепер твоя влада не втримається, бо Господь знайшов прихильну Його серцю людину й призначив її проводирем Свого народу, оскільки ти не виконав Господнього наказу».